Залізо (Fe - Ferrum, Iron) - мікроелемент, що входить до складу дихальних ферментів, що беруть участь у транспорті кисню та процесах тканинного дихання. Найбільша частина заліза в організмі знаходиться в сполуках гему, зокрема, гемоглобіну та міоглобіну. Дуже мала кількість міститься у складі ферментів, які використовують залізо в обмін на електрони: пероксидази, каталази та рибонуклеїдредуктази. Найбільша частина заліза, не пов'язаного з гемом, зберігається у вигляді феритину або гемосидерину в макрофагах та гепатоцитах. Лише дуже невелика частка (~ 0,1%) циркулює у плазмі у вигляді Fe3+, пов'язаних із транспортними білками – трансферринами. Залізо всмоктується у проксимальному відділі тонкого кишечника у формі гем-заліза та двовалентного заліза Fе2+, поглинання здійснюється за допомогою транспортних білків та деяких ферментів. Всмоктування заліза залежить від віку, забезпеченості організму залізом, стану шлунково-кишкового тракту, кількості хімічних форм заліза, кількості та форм інших компонентів їжі. Екскреція заліза відбувається клітинами шлунково-кишкового тракту, шкіри, сечовидільної системи та втрат при менструації у жінок. Найбільша частина функціонального заліза в організмі утворюється за рахунок реутилізації вже існуючого заліза з відмираючих еритроцитів, що руйнуються в ретикулоендотеліальній системі, переважно селезінки. Визначення концентрації заліза в сироватці крові дає уявлення про рівень заліза, що транспортується в плазмі крові, пов'язаного з трансферином. Його рівень не завжди дозволяє надійно оцінити вираженість дефіциту заліза у зв'язку з можливістю збільшення його вмісту при некротичних процесах у тканинах, зниження при запальних процесах внаслідок переміщення з крові в депо. Для визначення причин порушення обміну заліза необхідно оцінювати загальну залізозв'язувальну здатність сироватки або вміст трансферину та феритину.
Підвищений рівень:
Знижений рівень:
Вплив медикаментів
протисудомні препарати, аскорбінова кислота, холестирамін, неоміцин, оральні контрацептиви, ранітидин, рифампіцин.