Магній (Mg2+ - Magnesium ) – хімічний елемент, який входить до складу клітин людського організму. 70% загальної кількості магнію входить до складу кісток разом із Са і Р, а решта міститься в еритроцитах, м'язах, печінці та інших органах і тканинах, входить до складу ряду ферментів. Що вища метаболічна активність клітини, то більше в ній магнію. Магній найбільш необхідний для функціонування серця, нервової та м'язевої тканин. Приблизно 1% його знаходиться у плазмі, 25% пов'язано з білками, а решта залишається в іонізованій формі Mg2+. Велика частина магнію знаходиться в мітохондріях та ядрі. Крім своєї пластичної ролі компонента кісток і м'яких тканин, магній виконує безліч функцій, включаючи роль активатора більше 300 ферментів, що беруть участь у метаболізмі вуглеводів, синтезі білків і нуклеїнових кислот. Разом з іонами Na+, K+ та Са2+, магній регулює нервово-м'язову збудливість та механізм згортання крові. Дії кальцію і магнію тісно пов'язані між собою, дефіцит одного з двох елементів значною мірою впливає на метаболізм іншого (магній є необхідним як для кишкової абсорбції та метаболізму кальцію). У м'язовій клітині магній діє як антагоніст кальцію. Нестача магнію веде до мобілізації кальцію з кісток, з можливістю викликати аномальні кальцифікації в аорті та нирках. Тому рекомендується враховувати рівні кальцію при оцінці рівня магнію. Також гіпомагніємія пов'язана з гіпокаліємією у 60% випадків. З клінічної точки зору, дефіцит магнію зумовлює нервово-м'язові захворювання (м'язова слабкість, тремор, тетанія та судоми) і може викликати аритмії.
Підвищений рівень:
Знижений рівень:
Вплив медикаментів
ацетилсаліцилова кислота (довго), літій, препарати магнію, прогестерон, тріамтерен, вітамін D (при ХНН).
альдостерон, амфотерицин, аміноглікозиди, глюкагон, дигоксин, інсулін (великі дози), проносні (тривалий), солі кальцію, пероральні контрацептиви, етанол.