Визначення

Цинк (Zn - Zinc) – життєво важливий елемент, один із найпоширеніших мікроелементів організму, кількісно – другий після заліза. Цинк входить до складу понад 300 металоферментів, серед яких — карбоангідраза, лужна фосфатаза, РНК- та  ДНК-полімерази , тимідинкіназні карбоксипептидази, алкогольдегідрогеназа. Ключова роль цинку у синтезі білка та нуклеїнових кислот пояснює порушення росту та загоєння ран, що спостерігаються при дефіциті цього елемента. Він бере участь у механізмах, пов'язаних із процесами регуляції експресії генів. Це пов'язано, загалом, з біологією розвитку, зокрема розвитку плоду, і навіть із регуляцією синтезу стероїдних, тиреоїдних та інших гормонів.
У їжі цинк, переважно, пов'язаний з білками. Найбільш доступний цинк у складі червоного м'яса та риби. Хорошим джерелом цинку також є паростки пшениці та висівки. Симптоми дефіциту цинку часто пов'язані з дієтою, бідною тваринним білком і багатою на злаки.
Абсорбований цинк у печінці активно включається до металоферментів та білків плазми. Плазма крові містить менше 1% від загальної кількості цинку організму. Основна частина цинку плазми пов'язана з альбуміном (80%), а решта, в основному, з  альфа-2-макроглобуліном . В еритроцитах майже весь цинк знаходиться у складі карбоангідраз. Вміст цинку в еритроцитах приблизно в 10 разів вищий, ніж у плазмі. Виведення з організму цинку здійснюється екскрецією з жовчю та сечею.
Симптоми дефіциту включають затримку росту, часті інфекції, пов'язані з порушеннями функцій імунної системи, діарею, втрату апетиту, зміну пізнавальних функцій, порушення вуглеводного обміну, анемію, збільшення печінки та селезінки, ураження шкіри, випадіння волосся та порушення зору.
Для дослідження статусу цинку в організмі краще використовувати сироватку чи плазму. Рівень цинку в крові схильний до добового ритму — пік вранці близько 9 години ранку, а потім ще один близько 6 години вечора. Після їди рівень цинку знижується. Вміст альбуміну в крові (зниження в період гострої фази запалення) може вплинути на результат, тому бажано паралельно досліджувати рівень альбуміну та  С-реактивного білка.