Я вже описав три різні історії про щитоподібну залозу і одна з них відразу стане нам у пригоді у розгадці цього медичного квесту. Ще раз хочу попередити читачів про те, що поки я описую свої припущення. Доказати деякі закономірності є важкою справою, але якщо цього не прагнути, то розгадати ребус буде просто неможливо. Тому мені як і пацієнту важливо отримати позитивний результат лікування використовуючи для діагностики весь арсенал сучасних лабораторних аналізів та в даному випадку УЗД і спробувати змінити парадигму про те, що ці захворювання є невиліковними.
Отже, повернемось до історії, бо вона буде цікавою і неординарною. До мене на візит у клініку звернувся молодий чоловік 35 років разом з дружиною. Однією із скарг була проблема з передчасною еякуляцією (швидким завершенням статевого акту). Секс тривав максимум 1 хвилину, наступний так само. У нашій урологічній практиці така проблема часто зустрічається, але знайти причину деколи буває важко. Під час розмови я довідався, що у молодого чоловіка вже кілька років є проблема зі щитоподібною залозою. А коли почав детальніше розпитувати про цю проблему, то виявилось, що наш пацієнт потрапив до ендокринолога не так швидко.
Кілька років тому у нього з‘явилась постійна втома, зниження переносимості фізичного навантаження, сонливість, загальна загальмованість, відчуття холоду, сухість шкіри, знижена пітливість, ламке і рідке волосся, брадикардія (сповільнення серцебиття). Він звернувся до сімейного лікаря, який оглянувши його скерував на здачу загального аналізу крові та сечі. Здавши ці два аналізи, він ще раз звернувся до доктора для трактування отриманих результатів. Переглянувши результати лабораторних тестів колега констатував, що усі показники в нормі окрім процентного співвідношення лімфоцитів. А те, що лімфоцитів є 45% при нормальній кількості загальних лейкоцитів та нормальному показнику ШОЕ говорить про те, що немає чого нервуватись і потрібно просто тиждень відпочити від стресової роботи. До речі, пацієнт працював в офісі і мав успішний бізнес.
Однак симптоми не зникали, тому лікар рекомендував доробити біохімічний аналіз крові та аналіз на гепатити В та С. Здавши ще раз кров у лабораторії, пацієнт знову отримав результати аналізів де печінкові проби, ниркові проби, залізо були в нормі, а от холестерин був 7,2 од (норма до 5,2). Аналіз на гепатити був від‘ємним. Пацієнт був високого зросту 185 см та вагою 84 кг, спортивної тілобудови і дотримувався здорового способу життя, не мав шкідливих звичок. Те що пульс у нього деколи був 48 ударів на хвилину лікар обґрунтував тим, що це мабуть його досвід у спорті.
Наступним кроком була рекомендація обстежити серце та судини шиї виконавши УЗД та звернутись на консультацію до кардіолога. Пацієнт виконав УЗД серця де не було знайдено жодних відхилень від норми. При УЗД судин шиї також особливих змін не було знайдено, але під час огляду лікар радіолог запідозрив, що у пацієнта є запалення щитоподібної залози - автоімунний тиреоїдит, бо кровоплин у залозі був значно посилений. Пацієнту було рекомендовано звернутись до ендокринолога. До речі, перед цими обстеженнями за порадою кардіолога пацієнт пройшов консультацію психолога, щоб виключити депресію та консультацію невропатолога через постійний біль у м‘язах та спині. Психолог заперечив депресію, а невропатолог призначив симптоматичні препарати для зменшення болю. Кардіолог також порадив приймати препарат статин та дотримуватись дієти для зниження холестерину у крові. Почавши приймати статин біль у м‘язах посилився, втома збільшилась, а також зникло лібідо.
Прийшла черга на консультацію ендокринолога. Оцінивши результати УЗД обстеження лікар вирішив призначити аналіз на визначення гормонів щитоподібної залози. Результати аналізів були готові наступного дня. У пацієнта був високий ТТГ 10 од, та низькі Т3 і Т4, а також анти-ТПО - 500 од. Ендокринолог виставив діагноз автоімунний тиреоїдит Хашимото, гіпотиреоз (зниження функції щитоподібної залози) та призначив левотироксин (гормон) в дозі 50 мг приймати по таблетці щоденно. З огляду на те, що при гіпотиреозі часто буває підвищення холестерину лікар відмінив прийом препарату для його зниження, призначеного кардіологом. Після цього стан нашого героя значно покращився і більшість хворобливих симптомів зникли. Повернулось лібідо і в сексі особливих проблем у нього на той час не було, тому до уролога він не звертався.
Через місяць було зроблено аналізи гормонів щитоподібної залози і показник ТТГ знизився до 3,2 од. Лікар сказав, що немає сенсу повторювати анти-ТПО, бо цей аналіз вже немає клінічного значення, так як тиреоїдит Хашимото немає причини і є невиліковним захворюванням. Тому потрібно навчитись з ним жити, а дозу левотироксину поки залишити на тому ж рівні. Протягом року стан молодого чоловіка був задовільним, хоча він періодично відчував незначний біль у спині, але особливих змін не було і чергове УЗД щитоподібної залози було виконано через рік у того ж радіолога. Вузлів у залозі не було, а от посилення кровоплину зберігалось, тому діагноз не змінювався, об‘єм залози був у нормі.
Тут можна було б поставити крапку в історії, та очікувати ремісії тиреоїдиту, але події почали розгортатись зовсім не типово як для тиреоїдиту Хашимото (часто функція щитоподібної залози продовжує знижуватись, тому лікар збільшує дозу левотироксину, зазвичай спочатку до 75 мг, а потім до 100 мг, а деколи до 125 мг). Але у пацієнта навпаки без зміни дози левотироксину (нагадую він приймав 50 мг щодня) з‘явились скарги гіпертиреозу (посилення роботи щитоподібної залози): почався тремор рук, тахікардія (прискорене серцебиття) пульс міг в спокої підійматись до 125 ударів на хвилину, пітливість рук, а також парадоксально з‘явилась передчасна еякуляція. Окрім того у нього посилився апетит, але при цьому він схуд за місяць на 10 кг.
Чоловік звернувся до лікуючого ендокринолога, який попросив здати аналіз крові на гормони щитоподібної залози та виконати УЗД. Результат був цікавим, адже показник ТТГ був 0,001 од. Лікар звичайно вирішив відмінити левотироксин, припустивши, що автоімунний тиреоїдит у пацієнта увійшов у фазу ремісії, тому гормон більше не потрібен. Але відміна гормону не призвела до покращення стану і усі симптоми залишались, а повторно зданий ТТГ залишався низьким 0,01 од. На УЗД лікар радіолог зауважив появу вузлів у щитоподібній залозі і формування зобу, якого раніше не було, тому діагноз змінив на хворобу Грейвса (дифузний токсичний зоб). Лікар ендокринолог вирішив призначити фітопрепарат альба (екстракт кореня перстача білого), який використовується як біодобавка для лікування гіпертиреозу. На жаль покращення стану не відбулось і попередні симптоми у пацієнта залишались і надалі.
Наступним кроком було призначення тиреостатика мерказолілу в мінімальній дозі з майбутнім збільшенням дози. Стан пацієнта трішки покращився, симптоми зменшились, але ТТГ залишалось низьким 0,1 од, а от щитоподібна залоза почала збільшуватись в розмірах. Було прийнято рішення проконсультуватись з хірургом для того щоб вибрати тактику лікування. Так як цей стан гіпертиреозу вже тривав більше двох років хірург порадив терміново повністю видаляти щитоподібну залозу, але молодий чоловік відмовився від операції.
На цьому етапі пацієнт потрапив у клініку «Біокурс» до мене на візит. А тепер буде третя частина історії не менш цікава. Сподіваюсь, що не заплутав читачів, бо намагався максимально доступно, коротко і просто розповісти про те, що відбувалось з нашим героєм до того як він потрапив у мій кабінет. Парадокс в тому, що його цікавила більше урологічна проблема, бо з молодою дружиною почали руйнуватись відносини, а проблеми щитоподібної залози пацієнт змістив на другий план.
Ми провели УЗД простати трансректальне та калитки, але жодних змін у пацієнта не було. Аналізи які могли б вказувати на запалення в репродуктивній системі також були в нормі, а обстеження дружини в гінеколога не виявило жодних відхилень. До речі щитоподібна залоза у неї була в нормі на відміну від чоловіка. Далі ми виконали лабораторне обстеження в якому повторили гормони щитоподібної залози, загальний аналіз крові, сечі, біохімічний аналіз крові, ревмопроби, igE загальний, тест на антинуклеарні антитіла, аналіз на 9 видів паразитів, біочіп єрсиній. В загальному аналізі крові у пацієнта так і залишався лімфоцитоз 44%, але ще додалась більша кількість еозинофілів - 7% (норма до 5%) та базофілів - 1,6% (норма до 1%) при нормальній загальній кількості лейкоцитів та інших показників. У біохімічному аналізі крові усі показники були в нормі окрім прямого білірубіну - 6 од, а холестерин залишався високим - 7 од (при нормальному співвідношенні «доброго» до «поганого). Ревмопроби були усі в нормі (АСЛО, РФ, ЦРП, анти ССР). Антинуклеарних антитіл також не було виявлено. IgE загальний був 56 од, що на 4 од вище норми, яка існувала ще 10 років тому (зараз норма змінена до 82 од, деякі лабораторії виставляють норму до 100 од). Цей показник вказує на схильність до алергії або наявність мікропаразитів, найчастіше токсокар. При такому показнику, як у нашого героя мав би бути легкий алергічний риніт (запалення носа), який ми підтвердили коли уточнювали скарги, маючи свіжі аналізи. ТТГ був 0,01 од, а також у пацієнта залишались високими анти-ТПО - 480 од, та вперше ми виконали антитіла до рецепторів ТТГ і отримали показник 18 од при нормі до 1,2 од., анти-ТГ було в нормі. Також ми отримали позитивні антитіла до усіх 4 типів єрсиній у біочіпі і наявність сумарних антитіл до токсокари собачої, аскариди та опісторха.
Отож, ми отримали цілий букет з інфекцій та антитіл, які руйнують щитоподібну залозу. Враховуючи ці знахідки пацієнту було рекомендовано курс антибактерійної терапії від бактерії єрсинії, а після нього курс протипаразитарної терапії стандартними ліками з аптеки за міжнародними рекомендаціями. Пацієнт продовжував приймати мінімальну дозу тиреостатика - препарату для зниження функції щитоподібної залози. Жодних симптоматичних урологічних препаратів я не призначав. Далі через місяць ми зробили контрольні аналізи і отримали цікаві результати. В загальному аналізі крові залишалась незначна еозинофілія 5,5%, базофілія 1,2%, лімфоцити залишались 40%. Печінкові, ниркові проби, залізо були в нормі, а прямий білірубін знизився до 4,5 од, холестерин опустився до 6,3 од. IgE знизився до 25 од і ознаки алергічного риніту минули, що також було додатковим позитивом у лікуванні. У біочіпі єрсиній ще зберігались позитивними антитіла, але їх титри знизились. ТТГ піднявся до 0,4 од (норма від 0,3 до 4,2), анти-ТПО зменшився до 210 од, антитіла до рецепторів ТТГ знизились до 3 од (норма до 1,2).
Пацієнт почав себе почувати значно краще, але передчасна еякуляція на жаль не пропала. Усі симптоми пов‘язані з посиленням роботи щитоподібної залози у нього практично зникли і навіть повністю перестала боліти спина, апетит зменшився і він почав набирати вагу. Наступним кроком став повтор антибактерійної терапії зі зміною антибіотика та протипаразитарної терапії тим самим препаратом. Через 1,5 місяці ми зробили контрольні аналізи і отримали наступні результати: в загальному аналізі крові лімфоцити стали 37% (що є нормою), еозинофіли знизились до 3,2%, а базофіли опустились до 0,8%. Усі біохімічні показники також були в нормі, холестерин опустився до 5,2 од (що є нормою). ТТГ піднявся до 0,8 од (норма від 0,3 до 4,2), анти-ТПО знизились до 85 од, антитіла до рецепторів ТТГ знизились до 1,1 од (норма до 1,2). На цьому етапі ми отримали ще один плюс - передчасна еякуляція зникла і пацієнт зміг повернутись до нормального статевого життя з дружиною.
Через кілька місяців чоловік передзвонив і повідомив, що почувається чудово і має дуже хорошу новину. Він вирішив повторити УЗД щитоподібної залози у лікаря, який проводив це обстеження раніше і на здивування колеги щитоподібна залоза зменшилась до попереднього розміру, посилення кровоплину не було і псевдовузли зникли! Навіть для лікаря це була несподіванка, бо він сказав, що у практиці ще не бачив таких випадків. Звичайно, що ця історія буде мати продовження і я буду намагатись контролювати усі необхідні показники, щоб вони залишались в нормі, але на практиці коли пацієнт почуває себе краще - ми бачимось значно рідше.
P.S. А тепер коротко хотів описати історію з точки зору змін. Наш пацієнт ймовірно з їжею заразився бактерією - єрсинія ентероколітика, яка потрапляє в тонкий і товстий кишківник, де викликає запалення - ентероколіт. Атака цієї інфекції нашого організму призводить до утворення великої кількості білків, які можуть потрапляти у різні органи і викликати у них запалення. Таким чином ми ймовірно отримали старт автоімунного тиреоїдиту, який призвів до зниження функції щитоподібної залози, що привело пацієнта до ендокринолога і призвело до підняття холестерину, лімфоцитів та анти-ТПО.
А далі через якийсь проміжок часу пацієнт заразився паразитозами токсокарозом, який вплинув на підняття igE загального та ймовірно спричинив алергічний риніт, а також аскаридозом, який пацієнт не відчував, а в загальному аналізі крові ми отримали еозинофілію і опісторхозом - при якому ми отримали підняття прямого білірубіну, базофілів та антитіл до рецепторів ТТГ. Саме останній паразитоз може бути ймовірною причиною появи дифузного токсичного зобу у пацієнта, бо з практики пацієнти з аскаридозом чи токсокарозом не мають проявів цієї хвороби. І саме прискорення роботи щитоподібної залози призвело до появи передчасної еякуляції у пацієнта і привело його до уролога-андролога. Прийом статину ймовірно призвів до зниження тестостерону (він синтезується з холестерину) тому зникло лібідо, а м‘язи могли почати сильніше боліти через рабдоміоліз (розпад м‘язів - побічна дія статинів).
Тому бажаю усім ретельно думати перед тим як вживати їжу, яка може бути причиною розбалансування у Вашому організмі і щороку проходити профілактичні обстеження щоби діагностувати зміни до того, як вони затягнуть Вас у складний медичний квест.
Рекомендація для усіх: не їжте термічно не оброблену рибу (джерело опісторхозу та анізакідозу) та м‘ясо, особливо хамон і прошутто (висока ймовірність підхопити єрсиніоз), а також пильнуйте, щоб ваші котики і песики були під пильним оком професійного ветеринара (профілактика токсокарозу), і салати перед вживанням ретельно мийте (профілактика аскаридозу)!
Дуже простою є процедура УЗД щитоподібної залози, яку можна легко і швидко проходити кожні 6 місяців і якщо лікарі зафіксують зміни - рекомендую здати як мінімум аналіз крові на ТТГ, анти-ТПО, анти-ТГ, антитіла до рецепторів ТТГ.
З повагою, головний лікар клініки «Біокурс», Тарас Жиравецький