Цікава історія N36: Про апендицит, який не встигли прооперувати, або як простатит допоміг у вирішенні проблеми з кишківником?


Історія почалась з повідомлення, яке прийшло на електронну пошту нашої клініки. Молодий чоловік 35 років звертався до мене, як до лікаря уролога. За 3 тижні до звернення у нього виник сильний біль у животі, який з часом локалізувався внизу живота та іррадіював в калитку. Пацієнт запитував, чи може він приїхати до нас у клініку та провести обстеження простати, бо його колеги лікарі (за освітою він був лікарем) не можуть у районній лікарні встановити кінцевий діагноз.


Через 2 дні ми зустрілись для проведення УЗД простати. Мій колега наполягав на проведенні тільки трансректального УЗД простати, бо УЗД внутрішніх органів та сечовидільної системи він кілька разів проводив у районній лікарні. Жодних змін при ультразвуковому обстеженні у нього не було. Загально-клінічні аналізи теж були в нормі. Єдине, що кидалось в очі це мікрогематурія (кілька еритроцитів у сечі), які лікарі списали на запалення простати (простатит).

  

Пацієнт помітно нервував, бо переживав не стільки за простату, а через діагноз котрий при огляді встановили хірурги - хронічний апендицит. При пальпації та ділянка, яку перевіряють хірурги, щоб виключити запалення апендикса виявилась болючою. Незважаючи на те, що пацієнт не мав змін у загальному аналізі крові, температура тіла теж була в нормі, хірурги запропонували йому виконати операцію по видаленню апендикса. Біль став постійним, але інтенсивність його значно зменшилась, і були періоди коли він зовсім зникав, але щоразу повертався. Був звичайно і дискомфорт при сечовипусканні, що наштовхнуло пацієнта на думку, що симптоми дуже схожі на запалення простати.

  

Отож, повернемось до обстеження... Ввівши датчик і розпочавши обстеження стало зрозуміло, що простата не є збільшеною, а її будова відповідає віковій нормі. При трансректальному обстеженні ми можемо також оцінити стан сечового міхура, та оцінити викиди сечі у сечовий міхур з вічок сечоводів, використавши кольоровий доплер. Провівши обстеження сечового міхура стала зрозуміла причина, яка провокувала постійний біль.

  

Викид сечі з вічка правого сечоводу був утруднений через камінець розміром до 8 мм, який при використанні доплера світився різними кольорами. Він знаходився на відстані 1 см до вічка правого сечоводу. Цікавим було й те що при дослідженні правої нирки не спостерігалось її блокування, бо сеча проходила повз камінець. Тому лікарі не акцентували увагу на сечовидільній системі, бо зазвичай видільна система нирки в таких випадках розширюється, що полегшує діагностичне завдання для лікарів. Звичайно пацієнт здивувався такій знахідці, але й вперше він відчув полегшення, що апендициту немає...

    

Після обстеження пацієнт був скерований для проведення ультразвукової літотрипсії. Через кілька годин він передзвонив і повідомив, що камінець вдалось роздробити і він очікує відходження його фрагментів. Ще через 2 дні я отримав телефонний дзвінок, котрий сповістив мене про те що фрагменти камінця уже вийшли, а біль повністю зник!

  

P.S. Таким чином, пацієнт уникнув операції по видаленню апендикса, а просте трансректальне обстеження простати дало можливість встановити кінцевий діагноз і скерувати пацієнта на вузькоспеціалізоване лікування, яке позбавило від болю та привело до одужання.

З повагою, головний лікар клініки «Біокурс», Тарас Жиравецький
Повернутися