Цікава історія N29: Хочеш зробити добре – зроби сам, або хто добре діагностує – той добре лікує!


Ще одна історія про астму, або розповідь про те, як мій син "переріс" обструктивний бронхіт.Це трапилось з моїм сином коли йому було 6 років. Усе почалось з того, що він почав часто хворіти застудами, які практично кожних 3 місяці ускладнювались обструктивним бронхітом, який потребував тривалої антибактерійної терапії. Син ріс гіперактивним. Він багато бігав, сильно пітнів, що сприяло появі чергової застуди. Після призначення комплексного лікування кашель через 2 тижні зникав і через 2-3 місяці усе повторювалось...


Я звернувся до кількох різних педіатрів на консультацію у період загострення. Діагноз щоразу був однаковий - обструктивний бронхіт. Лікування було теж стандартне. З обстежень ми виконували загальний аналіз крові у якому суттєвих змін не було, еозинофіли були в межах норми. Все було би добре, якби кожного наступного разу кашель не ставав тривалішим та не наростав обструктивний компонент. Усі рекомендації педіатрів та дитячих алергологів ми виконували, але результат лікування був дуже тимчасовим. Лікарі вирішили, що стандартна терапія є не настільки ефективною, тому призначили вживати вентолін (адреноміметик у вигляді спрею). Почавши використовувати цей препарат стан мого сина покращився, але кашель нажаль нікуди не дівався. Тоді нас повідомили, що ймовірно у хлопчика починається астма. І справді коли ми з ним гуляли у парку у нього почався такий приступ кашлю, котрий дуже нагадував приступ астми. Хоча зовнішніх алергенів, які б мали його провокувати не було.


Я запитав лікарів, що робити далі. Відповідь була проста: "змиріться, таке буває, можливо він переросте цю хворобу!" Мене як лікаря така перспектива не тішила.  Я розумів, що чуда не буде, а наше лікування тягнулось вже більше 2 років. Отож, поцікавився у педіатрів чи є потреба виконати додаткові обстеження для уточнення діагнозу. Лікарі повідомили, що не бачать необхідності, бо клінічно їм все зрозуміло.


Звичайно, ми виконали комплексне УЗД у Жельова Віктора Івановича, а також провели рентгенографію легень. Змін не було. Тоді ми виконали лабораторне обстеження у клініці "Біокурс". Ми виконали практично усі можливі тести, які виконувала наша лабораторія. Більшість лабораторних показників були в нормі. Але показник IgE був 340 од, що в кілька разів перевищувало норму. Також у алергопанелі показники вказували на алергічну реакцію до кліща, який є у пилюці (простіше це алергія на пилюку), а також були позитивні антитіла IgG до токсокари собачої -- одного з видів глистів (хвороба, яку спричиняє даний паразит називається токсокароз).


Враховуючи, що у нас в дома довгий час мешкала собака, була ймовірність поширення цього личинкового паразитозу у нашій родині. Лікування токсокарозу за міжнародними рекомендаціями є дуже складним та довготривалим і потребує повторних курсів протипаразитарної терапії. Вирахувавши необхідну дозу препаратів, я взяв на себе відповідальність у лікуванні свого сина. Призначивши йому 2 курси терапії згідно міжнародних стандартів. Після лікування стан мого сина значно покращився, ми повторили аналізи й IgE знизився до 25 од, що є нормою, а антитіла до токсокар зникли.


Обструктивного бронхіту за наступні 6 років у мого сина більше не було. Зменшилась пітливість та гіперактивність. Чи це була справжня причина обструктивних бронхітів, які переслідували дитину, мабуть, залишиться загадкою для педіатрів. Коли я пробував описати лікуючим лікарям алгоритм діагностики та лікування у відповідь я чув, що мені пощастило, бо я мав можливість виконати лабораторні тести і ймовірно побачити "корінь" проблеми (у медицині етіологію).


Видавалось цікавим, чому мені та іншим подібним пацієнтам не пропонували здати додаткові аналізи? Відповідь була простою: "У пацієнтів немає коштів, а ці тести не входять у стандарт обстеження при обструктивному бронхіті, тому лікування яке призначається впливає тільки на симптоми і перемогти хворобу теоретично є неможливо! У більшості випадків лікарі просто чекають поки дитина підросте і її обмінні процеси сповільняться - таким чином частина пацієнтів "переростає" астму чи обструктивний бронхіт. Хоча, насправді, хвороба повністю зникнути навіть теоретично не може.


Багато пацієнтів та лікарів звинуватять мене у тому, що я призначив власній дитині ліки, які є потенційно небезпечними для печінки. Звичайно, що печінкові проби є єдиним основним об'єктивним критерієм впливу ліків на печінку. Повторивши усі печінкові проби кілька разів в процесі лікування я не побачив суттєвих відхилень і проби залишались в діапазоні норми.


З цього моменту лабораторія у медичному центрі "Біокурс" почала стрімко розвиватись! Стосовно кошторису на діагностику, він буде виглядати мізерним у порівнянні з пожиттєвим прийомом симтоматичних ліків, зокрема вентоліну та антибіотиків.


Пошук причини дає лікарям шанс повністю вилікувати хворобу, а лікування симптомів на жаль навіть у теорії не може зробити наш організм повністю здоровим! Дешева медицина або сучасна діагностика, етіологічне лікування і гарантований прогнозований результат – кожен вибирає для себе...

З повагою, головний лікар клініки «Біокурс», Тарас Жиравецький
Повернутися